1. Словник української мови в 11 томах

козаччина

КОЗА́ЧЧИНА, и, ж. Доба в історії України (друга половина XV-XVIII ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецько-татарських загарбників.

— Велике містечко [Опішня] і давнє… Ще за козаччини воно славилося… (Мирний, IV, 1955, 372);

Тільки «чорні могили», ці велетні степові, ці єдині свідки давньої бувальщини, славної козаччини, тільки-тільки що мріють(Л. Янов., І, 1959, 51);

Вона відвідувала лекції в університеті і залюбки розповідала потім сестричкам про козаччину та Хмельниччину (М. Ол., Леся, 1960, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козаччина — коза́ччина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. козаччина — [козач:иена] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. козаччина — -и, ж. Доба в історії України (друга половина 15-18 ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецько-татарських загарбників. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. козаччина — КОЗА́ЧЧИНА, и, ж. Доба в історії України (друга половина XV–XVIII ст.), коли козаки вели визвольну боротьбу проти шляхетської Польщі й турецько-татарських загарбників. – Велике містечко [Опішня] і давнє... Ще за козаччини воно славилося... Словник української мови у 20 томах
  5. козаччина — Коза́ччина, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. козаччина — Козаччина, -ни ж. Казатчина. Хто не пізнав би тут потомків старого Запорожжя, старої козаччини, одягнутої в мундири. Левиц. І. 258. Словник української мови Грінченка