козел

КОЗЕ́Л, зла́, ч.

1. Дика жуйна тварина родини порожнисторогих, що живе переважно в горах.

Сніговий козел.. тримається завжди недалеко від снігових полів на неприступних скелях і крутих схилах гірських вершин (Посібник з зоогеогр., 1956, 95).

2. Те саме, що цап¹.

З козла ні шерсті, ні молока (Укр.. присл.., 1955, 231);

Козел меле, козел меле, коза насипає (Барв., Опов.., 1902, 47);

*У порівн. Витріщив очі, як козел на нові ворота (Номис, 1864, № 6338).

◊ Козе́л відпу́щення — про людину, на яку звалюють чужу провину, відповідальність за чийсь учинок.

— Що ж.., я, виходить, за козла відпущення? (Збан., Малин, дзвін, 1958, 64);

Як з козла́ молока́ — немає жодної користі від кого-, чого-небудь.:

[Храпко:] Що з вашої науки? Як з козла молока! (Мирний, V, 1955, 134).

3. розм. Вид гри в доміно, карти.

В селі оце гуляють, мабуть, у хвильки або в козла (Мик., II, 1957, 85);

В перервах.. відбувалися справжні побоїща між видатними майстрами козла (Собко, Мата. затока, 1962, 40);

// Той, хто програв у такій грі.

Підійшов [Шмалієнко] до групи курсантів, що грали в доміно.. — Сідай, сідай. Через п’ять хвилин устанеш козлом (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 49).

◊ Забива́ти козла́ — грати в доміно.

Збирались товариші. Грали в карти або забивали козла (Кочура, Родина.., 1962, 72).

4. спорт. Гімнастичний прилад для перестрибування, що має форму короткої колоди на чотирьох високих ніжках, оббитої шкірою або дерматином.

Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л. Укр., III, 1952, 578);

Щоденні стрибки через коня і козла, ходіння по канату, штиковий бій.. робили свою непомітну справу (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 53).

5. мет. Метал, сплав, який застиг під час плавлення й прилип до стінок печі, ківша й т. ін.

Найменший прорахунок може спричинитися до утворення в реакторі козла.., коли рідкий чавун, остигаючи в печі, перетворюється в моноліт (Рад. Укр., 29.У 1962, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козел — козе́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. козел — -зла, ч. 1》 Дика жуйна тварина родини порожнисторогих, що живе перев. в горах. 2》 Те саме, що цап I. Козел відпущення — про людину, на яку звалюють чужу провину, відповідальність за чийсь учинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. козел — КОЗЕ́Л, зла́, ч. 1. Дика жуйна тварина родини порожнисторогих, що живе перев. у горах. Далі Олегові трапився гірський козел-теке, похмурий, поважний, оброслий довгою брудною шерстю (П. Словник української мови у 20 томах
  4. козел — Зла, ч. 1. злоч. В'язень, що на зоні намагається прислужитись правоохоронним органам та притискає своїх. До такого на зоні ставляться зі зневагою. 2. знев. Чоловік. Чортові козли! Чому вони на фіг не помітили цього три місяці тому? (Єва). Словник сучасного українського сленгу
  5. козел — (-зла) ч. 1. мол., крим.; презирл. Зрадник, донощик. БСРЖ, 267; СЖЗ, 54. 2. крим.; зневажл. Гомосексуаліст пасивний. БСРЖ, 267; СЖЗ, 54; ЯБМ, 1, 445. 3. крим. Найобразливіша лайка, адресована особі чоловічої статі, у злочинному середовищі. СЖЗ, 54; ЯБМ, 1, 445. Словник жарґонної лексики української мови
  6. козел — ЦАП (самець кози), КОЗЕ́Л, КО́ЗЛИЩЕ заст.; ТУР (гірський кавказький); КОЗЕРІ́Г (гірський з великими рогами). Хай лише посунеться в поле цап, Хай лише наважиться він на хап, Руду йому бороду одсічем (О. Словник синонімів української мови
  7. козел — Козе́л, козла́ і кізла́; козли́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. козел — Дерев'яна конструкція на чотирьох нахилених ніжках, які з'єднуються дошками. Використовується як настил для виконанні будівельних робіт на висоті, для спорудження тимчасових легких мостів. Архітектура і монументальне мистецтво
  9. козел — Козе́л, -зла м. 1) Козелъ. 2) Мальчикъ, состоящій въ качествѣ прислуги и пастуха. Азовск. побережье. 3) Названіе растеній: Boletus luteus L., Heracleum sibiricum L., Pimpinella Saxifraga L. ЗЮЗО. I. 114, 124, 131. 4) Родъ игры. козла водити. Словник української мови Грінченка