1. Великий тлумачний словник сучасної мови

козел

козе́л

-зла, ч.

1》 Дика жуйна тварина родини порожнисторогих, що живе перев. в горах.

2》 Те саме, що цап I.

Козел відпущення — про людину, на яку звалюють чужу провину, відповідальність за чийсь учинок.

Як із козла молока — немає жодної користі від кого-, чого-небудь.

3》 розм. Вид гри в доміно, карти.

|| Той, хто програв у такій грі.

Забивати козла — грати в доміно.

4》 спорт. Гімнастичний прилад для перестрибування, що має форму короткої колоди на чотирьох високих ніжках, оббитої шкірою або дерматином.

5》 мет. Метал, сплав, який застиг під час плавлення й прилип до стінок печі, ківша й т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козел — козе́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. козел — КОЗЕ́Л, зла́, ч. 1. Дика жуйна тварина родини порожнисторогих, що живе перев. у горах. Далі Олегові трапився гірський козел-теке, похмурий, поважний, оброслий довгою брудною шерстю (П. Словник української мови у 20 томах
  3. козел — Зла, ч. 1. злоч. В'язень, що на зоні намагається прислужитись правоохоронним органам та притискає своїх. До такого на зоні ставляться зі зневагою. 2. знев. Чоловік. Чортові козли! Чому вони на фіг не помітили цього три місяці тому? (Єва). Словник сучасного українського сленгу
  4. козел — (-зла) ч. 1. мол., крим.; презирл. Зрадник, донощик. БСРЖ, 267; СЖЗ, 54. 2. крим.; зневажл. Гомосексуаліст пасивний. БСРЖ, 267; СЖЗ, 54; ЯБМ, 1, 445. 3. крим. Найобразливіша лайка, адресована особі чоловічої статі, у злочинному середовищі. СЖЗ, 54; ЯБМ, 1, 445. Словник жарґонної лексики української мови
  5. козел — ЦАП (самець кози), КОЗЕ́Л, КО́ЗЛИЩЕ заст.; ТУР (гірський кавказький); КОЗЕРІ́Г (гірський з великими рогами). Хай лише посунеться в поле цап, Хай лише наважиться він на хап, Руду йому бороду одсічем (О. Словник синонімів української мови
  6. козел — Козе́л, козла́ і кізла́; козли́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. козел — КОЗЕ́Л, зла́, ч. 1. Дика жуйна тварина родини порожнисторогих, що живе переважно в горах. Сніговий козел.. тримається завжди недалеко від снігових полів на неприступних скелях і крутих схилах гірських вершин (Посібник з зоогеогр., 1956, 95). Словник української мови в 11 томах
  8. козел — Дерев'яна конструкція на чотирьох нахилених ніжках, які з'єднуються дошками. Використовується як настил для виконанні будівельних робіт на висоті, для спорудження тимчасових легких мостів. Архітектура і монументальне мистецтво
  9. козел — Козе́л, -зла м. 1) Козелъ. 2) Мальчикъ, состоящій въ качествѣ прислуги и пастуха. Азовск. побережье. 3) Названіе растеній: Boletus luteus L., Heracleum sibiricum L., Pimpinella Saxifraga L. ЗЮЗО. I. 114, 124, 131. 4) Родъ игры. козла водити. Словник української мови Грінченка