кокетливо

КОКЕ́ТЛИВО. Присл. до коке́тливий.

— Ви так чудово граєте, а я сяк-так бренькаю,— сказала кокетливо Настя (Н.-Лев., III, 1956, 219);

Майка посміхається, кокетливо опускаючи очі перед зустрічним офіцером (Ю. Янов., І, 1954, 188);

На ньому синій був жупан, шаблюка, шапка волохата і оселедець, як гадюка, звисав кокетливо за вухом (Сос., І, 1957, 441).

Значення в інших словниках

1. кокетливо — коке́тливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. кокетливо — Присл. до кокетливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кокетливо — КОКЕ́ТЛИВО. Присл. до коке́тливий; кокетно. – Ви так чудово граєте, а я сяк-так бренькаю, – сказала кокетливо Настя (І. Нечуй-Левицький); Майка посміхається, кокетливо опускаючи очі перед зустрічним офіцером (Ю.  Словник української мови у 20 томах