колба

КО́ЛБА, и, ж. Куляста або конічна скляна чи кварцова посудина з довгою шийкою для хімічних робіт.

Колбами називаються кулясті скляні посудини з високою шийкою. Колби бувають круглодонні й плоскодонні (Уроки.. хіміка, 1956, 7);

Куточок лабораторії. Гармаш коло стола з мікроскопом та з колбами (Мик., І, 1957, 149).

Значення в інших словниках

1. колба — ко́лба іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. колба — Колба — retort, flask — *Kolben — скляна посудина з круглим або плоским дном і видовженою шийкою. Застосовують у лабораторній практиці.  Гірничий енциклопедичний словник
3. колба — -и, ж. Куляста або конічна скляна чи кварцова посудина з довгою шийкою для хімічних робіт. Мірна колба — плоскодонна колба різної місткості з вузьким довгим горлом, на якому є кільцева позначка, що показує точний об'єм у мілілітрах рідини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. колба — КО́ЛБА, и, ж. 1. Куляста або конічна перев. скляна чи кварцова посудина з круглим або плоским дном і видовженою шийкою, признач. для застосування у лабораторній практиці. Куточок лабораторії. Гармаш коло стола з мікроскопом та з колбами (І.  Словник української мови у 20 томах
5. колба — И, ж., школ. Учителька хімії. Терпіти не можу нашу колбу.  Словник сучасного українського сленгу
6. колба — (-и) ж.; шк. Вчителька хімії.  Словник жарґонної лексики української мови
7. колба — ко́лба (нім. Kolbe) скляна посудина з круглим або плоским дном і видовженою шийкою. Застосовують у лабораторній практиці.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. колба — Ко́лба, -би; ко́лби, колб  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)