колотий

КО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до коло́ти 1-4.

Ставши навколішки, Кардаш розглядав посічені піском, наче голками колоті, маленькі сосонки (Жур., Звич. турботи, 1960, 16).

2. у знач. прикм. Вигот. коленням.

З естетичного погляду зруб, складений з колотих або тесаних брусів, справляє неприємне враження від нерівностей, сучків (Дерев. зодч. Укр., 1949, 54).

Значення в інших словниках

1. колотий — ко́лотий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. колотий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до колоти 1-4). 2》 у знач. прикм. Вигот. коленням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колотий — КО́ЛОТИЙ див. ко́лений.  Словник української мови у 20 томах
4. колотий — Ко́лений і ко́лотий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)