колотий

ко́лотий

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до колоти 1-4).

2》 у знач. прикм. Вигот. коленням.

Значення в інших словниках

1. колотий — ко́лотий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. колотий — КО́ЛОТИЙ див. ко́лений.  Словник української мови у 20 томах
3. колотий — Ко́лений і ко́лотий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. колотий — КО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до коло́ти 1-4. Ставши навколішки, Кардаш розглядав посічені піском, наче голками колоті, маленькі сосонки (Жур., Звич. турботи, 1960, 16). 2. у знач. прикм. Вигот. коленням.  Словник української мови в 11 томах