колядування
КОЛЯДУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. колядува́ти.
Після святого вечора починалися нові радощі — колядування (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 57);
Ні одне весілля, ні одні танці, ні одне колядування не обходилось без неї (Стельмах, І, 1962, 153).
Словник української мови (СУМ-11)