колядувати

КОЛЯДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Співати колядки, брати участь в обряді, пов’язаному з виконанням цих пісень.

— Благословіть колядувати! — крикнула Горпина, зазираючи у вікно (Мирний, III, 1954, 41);

Заховавшись у природній фортеці міста, козаки дозволили собі домашню розкіш — пішли колядувати (Ле, Наливайко, 1957, 77);

Наближаються свята, і закортіло мені розказати нашій молоді, як то колись гуляли, колядували (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 56).

2. перен. Ходити з якою-небудь справою від одного до другого.

Побоюється [пан], що його строкарі можуть закомизитись і підуть в економії Рокотова, Маркозова чи Кочубея, тому й раніше звичайного послав своїх прикажчиків колядувати по селу (Стельмах, І, 1962, 186).

Значення в інших словниках

1. колядувати — колядува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. колядувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Співати колядки, брати участь в обряді, пов'язаному з виконанням цих пісень. 2》 перен. Ходити з якою-небудь справою від одного до іншого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колядувати — КОЛЯДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Співати колядки, брати участь в обряді, пов'язаному з виконанням цих пісень. – Благословіть колядувати!...  Словник української мови у 20 томах
4. колядувати — колядува́ти 1. співати колядки (м, ср, ст) 2. ірон. довго, зазвичай, намарно чекати (перев. на господарів помешкання чи в умовленому місці зустрічі)(м, ср, ст): – І довго ти тут колядуєш? – спитала мене Янця.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. колядувати — Ую, -уєш, недок. Випрошувати. Треба десь цукру колядувати, бо не буде з чим пити чай.  Словник сучасного українського сленгу
6. колядувати — (-ую, -уєш)  Словник жарґонної лексики української мови
7. колядувати — Колядува́ти, -ду́ю, -ду́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. колядувати — Колядува́ти, -ду́ю, -єш гл. Ходить по хатамъ и пѣть колядки. Збіраюсъ колядувати, як вже й щедрувати пора. Ном. № 512.  Словник української мови Грінченка