колядувати

КОЛЯДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Співати колядки, брати участь в обряді, пов’язаному з виконанням цих пісень.

— Благословіть колядувати! — крикнула Горпина, зазираючи у вікно (Мирний, III, 1954, 41);

Заховавшись у природній фортеці міста, козаки дозволили собі домашню розкіш — пішли колядувати (Ле, Наливайко, 1957, 77);

Наближаються свята, і закортіло мені розказати нашій молоді, як то колись гуляли, колядували (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 56).

2. перен. Ходити з якою-небудь справою від одного до другого.

Побоюється [пан], що його строкарі можуть закомизитись і підуть в економії Рокотова, Маркозова чи Кочубея, тому й раніше звичайного послав своїх прикажчиків колядувати по селу (Стельмах, І, 1962, 186).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

колядувати — колядува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
колядувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Співати колядки, брати участь в обряді, пов'язаному з виконанням цих пісень. 2》 перен. Ходити з якою-небудь справою від одного до іншого. Великий тлумачний словник сучасної мови
колядувати — КОЛЯДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Співати колядки, брати участь в обряді, пов'язаному з виконанням цих пісень. – Благословіть колядувати!... Словник української мови у 20 томах
колядувати — колядува́ти 1. співати колядки (м, ср, ст) 2. ірон. довго, зазвичай, намарно чекати (перев. на господарів помешкання чи в умовленому місці зустрічі)(м, ср, ст): – І довго ти тут колядуєш? – спитала мене Янця. Лексикон львівський: поважно і на жарт
колядувати — Ую, -уєш, недок. Випрошувати. Треба десь цукру колядувати, бо не буде з чим пити чай. Словник сучасного українського сленгу
колядувати — (-ую, -уєш) Словник жарґонної лексики української мови
колядувати — Колядува́ти, -ду́ю, -ду́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
колядувати — Колядува́ти, -ду́ю, -єш гл. Ходить по хатамъ и пѣть колядки. Збіраюсъ колядувати, як вже й щедрувати пора. Ном. № 512. Словник української мови Грінченка