комбінезон
КОМБІНЕЗО́Н, а, ч. Робочий одяг, що становить сполучення куртки зі штанами.
Прийшла Таня в комбінезоні, закурена — просто з борозни, від трактора (Головко, І, 1957, 417);
Я був одягнений в теплий комбінезон льотчика (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 279).
Словник української мови (СУМ-11)