комірчик

КОМІ́РЧИК, а, ч. Зменш. до коміре́ць.

А там ще як почнуть [дочки] вигадувати свої витребеньки, якісь комірчики та стьожечки (Н.-Лев., І, 1956, 121);

Комір-чик світлої, дбайливо випрасуваної сорочки вибивався з-під піджака (Собко, Справа.., 1959, 48).

Значення в інших словниках

1. комірчик — комі́рчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. комірчик — -а, ч. Зменш. до комірець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. комірчик — КОМІ́РЧИК, а, ч. Зменш. до коміре́ць. А там ще як почнуть [дочки] вигадувати свої витребеньки, якісь комірчики та стьожечки (І. Нечуй-Левицький); Часом він стає перед широким вікном магазину, під брезентовим дашком...  Словник української мови у 20 томах