комірчина
КОМІРЧИ́НА, и, ж. Зменш. до комі́рка 1, 2.
Параска.. з комірчини робить другу хату (Мирний, IV, 1955, 117);
[Ж і н к а: ] Я тут служу на кухні. Се ж над вами моя комірчина (Л. Укр., II, 1951, 188);
По стінах його тісної комірчини.. бовваніли лубочні картинки (Ільч., Серце жде, 1939, 160).
Словник української мови (СУМ-11)