конфуз
КОНФУ́З, у, ч. Стан ніяковості, сорому; замішання, незручне становище.
Яреськові від такого конфузу аж рум’янець виступив на.. обличчі (Гончар, II, 1959, 25);
У другій дії вийшов конфуз.. Наталка повинна була падати мені на груди, обнімати й цілувати, промовляючи: — За що вони тебе вбили? А вона стоїть, ще й сміється (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 26).
Словник української мови (СУМ-11)