коняр

КОНЯ́Р, а́, ч. Фахівець із конярства; той, хто займається конярством.

Відповідно до запитів епохи конярі.. поставили за мету вивести швидких на рисі, сильних і нарядних упряжних коней (Конярство, 1957, 46);

— Нашій Батьківщині потрібні мільйони й мільйони породистих коней. І країна чекає від конярів дальших успіхів (Вишня, II, 1956, 57).

Значення в інших словниках

1. коняр — коня́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. коняр — -а, ч. Фахівець із конярства; той, хто займається конярством.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коняр — КОНЯ́Р, а́, ч. Фахівець із конярства; той, хто займається конярством. Найвеселіший народ конярі, або, як їх ще називають, стадарі. Се аристократи полонини. От кому добре! (Г. Хоткевич); Предки мої славилися як видатні конярі.  Словник української мови у 20 томах
4. коняр — Коня́р, -ра́, -ре́ві; -нярі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. коняр — Коня́р, -ра́ м. Конюхъ; пастухъ лошадей. Радом. у. Вх. Уг. 246.  Словник української мови Грінченка