коняр

КОНЯ́Р, а́, ч.

Фахівець із конярства; той, хто займається конярством.

Найвеселіший народ конярі, або, як їх ще називають, стадарі. Се аристократи полонини. От кому добре! (Г. Хоткевич);

Предки мої славилися як видатні конярі. Ех, яких струнких арабських красенів вони викохували! (Т. Масенко);

Зразу за куртиною кущів молодесенький коняр Омелько випасав панських кобилок (Ю. Логвин);

– Добрий iз тебе, Країне, пастух. Видно, на роду у тебе написано конярем бути, – каже Баба Червона (В. Рубан).

Значення в інших словниках

1. коняр — коня́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. коняр — -а, ч. Фахівець із конярства; той, хто займається конярством.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коняр — Коня́р, -ра́, -ре́ві; -нярі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. коняр — КОНЯ́Р, а́, ч. Фахівець із конярства; той, хто займається конярством. Відповідно до запитів епохи конярі.. поставили за мету вивести швидких на рисі, сильних і нарядних упряжних коней (Конярство, 1957, 46)...  Словник української мови в 11 томах
5. коняр — Коня́р, -ра́ м. Конюхъ; пастухъ лошадей. Радом. у. Вх. Уг. 246.  Словник української мови Грінченка