копець
КОПЕ́ЦЬ, кіпця́, ч. Насипаний або викопаний межовий знак.
Вовкун силою потяг Гаву на.. високий копець із каміння, що означував границю села Н. (Фр., III, 1950, 22);
— Ех, діду Охріме, не пізнати вже вам тоді і з свічкою своїх двох із половиною десятин, хоч і підкопували все літо кіпці. Бо межі зоремо ж (Головко, Вибр., 1936, 310).
Словник української мови (СУМ-11)