копчений
КО́ПЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до копти́ти.
КОПЧЕ́НИЙ, а, е. Виготовлений ко́пченням.
Мати.. присувала мені.. копчений волячий язик (Коцюб., II, 1955, 364);
Ілля дістав із скриньки хліб, копчену ковбасу, в’яленого ляща (Десняк, Десну.., 1949, 388).
Словник української мови (СУМ-11)