копчений
КОПЧЕ́НИЙ, а, е.
Виготовлений ко́пченням.
Мати .. присувала мені .. копчений волячий язик (М. Коцюбинський);
У нього [механіка] можна дістати свіжих лобстерів і копчених вугрів (О. Гончар);
В комірчині американець знайшов з десяток копчених баранячих тушок (О. Бердник);
Боронь Боже було доручити йому [Балоуну] купить на п'ятнадцять крейцерів копченого ошийка, неодмінно по дорозі зжере (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
// у знач. ім. копче́не, ного, с. Те, що виготовлене ко́пченням.
Наштовхнувся [Сашко] поглядом на тацю з наїдками – так і стирчала посеред вітальні. Чай, сир, копчене, ікра... (Люко Дашвар).
КО́ПЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до копти́ти.
Скумбрію, копчену в домашніх умовах з рідким димом і чаєм, подаємо традиційно – з картоплею чи рисом (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)