копчення
КО́ПЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. копти́ти; вудження.
В Ольвії було розвинуте соління й копчення риби (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 251);
Не кожний любитель ковбас сирого копчення знає, що на приготування їх йде майже два місяці (Роб. газ., 23.III 1965, 2).
КОПЧЕ́ННЯ, я, с., збірн. Те саме, що копчени́на.
Словник української мови (СУМ-11)