короткозорий
КОРОТКОЗО́РИЙ, а, е.
1. Який погано бачить на далекій відстані (про очі); близькозорий.
Пані Наталя говорила.. притишеним голосом сливе на вухо Варварі, а її ясні короткозорі очі неспокійно тоді блукали (Коцюб., II, 1955, 163);
Лікар зняв окуляри і подивився на неї своїми прищуреними короткозорими очима (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 39);
// Який має цю ваду зору (про людину).
До того ж був [Калиновський] короткозорий, уже через вулицю не міг впізнати людини (Панч, Гомон. Україна, 1954, 267);
// у знач. ім. короткозо́рий, рого, ч. Близькозора людина.
Він, як усі короткозорі, задумливо мружив проти сонця.. очі (Збан., Сеспель, 1961, 10).
2. перен. Нездатний правильно передбачити, розрахувати; недалекоглядний, непроникливий.
Лунали голоси з низин і з верховин.. А я, сучасності короткозорий син. Котився по життю глухим покотиполем (Рильський, Поеми, 1957, 269);
Короткозора людина.
Словник української мови (СУМ-11)