костоправ
КОСТОПРА́В, а, ч. У народній медицині — людина, що вміє виправляти вивихи або правильно складати переламані кістки.
[Гаврило:] Либонь і ребер скількохсь переламано.. Прийдеться по знахарку посилать або й по костоправа! (Крон., IV, 1959, 153);
Він був столяром і стельмахом, шевцем і бондарем, човнярем і рибалкою, слюсарем і радіоаматором, ткачем і навіть костоправом (Стельмах, Правда.., 1961, 42);
// ірон. Про лікаря-хірурга.
[Ліда:] І де цей костоправ, що примушує вас чекати і так мучитись! (Корн., І, 1955, 92).
Словник української мови (СУМ-11)