кось-кось

КОСЬ-КО́СЬ, виг. Уживається для кликання коней.

Він набрав у капелюх вівса, ходив за жеребцем і кликав: кось-кось… (Чорн., Потік.., 1956, 289).

Значення в інших словниках

1. кось-кось — кось-ко́сь вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. кось-кось — виг. Уживається для кликання коней.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кось-кось — КОСЬ-КО́СЬ, виг. Уживається для підкликання коней. Він набрав у капелюх вівса, ходив за жеребцем і кликав: кось-кось... (С. Чорнобривець); – Кось-кось! Коні попіднімали голови, нашорошили вуха, довірливо рушили на той поклик (В.  Словник української мови у 20 томах
4. кось-кось — Кось-кось! меж. Зовъ лошади: кось, косъ, косъ! Ном.  Словник української мови Грінченка