кочет
КО́ЧЕТ, а, ч. Пристосування на човні для прикріплення весла; гніздо для весла.
Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді. Бабайки тихо ворушились в кочетах (Н.-Лев., II, 1956, 227);
Весла без діла лежали в кочетах, бо посудину несло водою і без того надто хутко (Панч, Гомон. Україна, 1954, 307).
Словник української мови (СУМ-11)