крап
КРАП¹, у, ч.
1. розм., рідко. Те саме, що кра́пання.
Гомонить великий ліс густим весняним крапом, пахне вологою і терпкими солодощами живиці (Збан., Ліс. красуня, 1955, 122).
2. спец. Забарвлення у вигляді дрібних цяток на чому-небудь.
Крап, нанесений на папір набризком, швидко висихає (Гурток «Умілі руки..», 1955, 33);
// Малопомітні умовні позначки на зовнішньому боці гральних карт, що їх роблять шахраї для розпізнавання карт.
КРАП², у, ч. Барвник, який добувають із коріння фарбувальної марени.
Словник української мови (СУМ-11)