крап
КРАП¹, у, ч.
1. розм. Те саме, що кра́пання.
Гомонить великий ліс густим весняним крапом, пахне вологою і терпкими солодощами живиці (Ю. Збанацький);
* Образно. А за ним студеним крапом позначався кожен крок, і ходила косолапо біла тінь чи холодок (П. Мовчан).
2. спец. Забарвлення у формі дрібних цяток на чому-небудь.
Крап, нанесений на папір набризком, швидко висихає (з наук.-попул. літ.);
// Малопомітні позначки на зовнішньому боці гральних карт, що їх роблять шахраї для розпізнавання карт.
Крап наносять так, аби він був помітний тільки тому, хто його наніс (із журн.);
// Щось максимально віддалене.
А й справді далеко, я тільки зараз угледів. Ми на самій горі, кругом небо, а там унизу-унизу маленька хата, така маленька й біла, як грибок; і не видно ні вікон, ні дверей, лише темні крапочки – крап, крап, крап (В. Близнець).
КРАП², у, ч.
Барвник, який добувають із коріння красильної марени.
Марена – давня красильна культура. З неї добували цінну високоякісну червону фарбу – крап (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)