красти
КРА́СТИ, краду́, кра́деш, недок.
1. перех. Нишком привласнювати чуже.
Осавула .. пішов до пана й розказав, що молотники крадуть із панського току жито (Н.-Лев., II, 1956, 191);
Левко потроху краде ці дерева і завозить .. циганам на ложки (Стельмах, І, 1962, 72);
*Образно. Крадуть мій час люди, спільні обіди, вечері (Коцюб., III, 1956, 422).
2. неперех. Займатися злодійством.
Жінок там на тютюн міняють, Вдень п’яні сплять, а крадуть вніч (Котл., І, 1952, 243);
— Такий молодий парубок — і краде. Мені дуже жаль таких людей… (Коцюб., І, 1955, 446).
Словник української мови (СУМ-11)