красуня
КРАСУ́НЯ, і, ж.
1. Уродлива дівчина, жінка; вродливиця.
Під деревом.. стояла дивної краси висока молода красуня (Н.-Лев., III, 1956, 291);
Глухою доріжкою .. ходила в саду доросла дочка учителя, красуня Маруся (Вас., II, 1959, 312);
Звівши очі, Андрій побачив у вікні красуню-панночку (Довж., І, 1958, 223).
2. Про щось гарне (переважно вживається як прикладка).
Сонце сипле золотим промінням додолу, .. немов ніжно-розкішно цілує землю-красуню (Фр., II, 1950, 73);
Тим часом віковий бастіон слов’янства на заході — чеська красуня-столиця вирувала радісною повінню свята (Гончар, III, 1959, 457).
3. Уживається як складова частина термінів, що означають сорти яблунь, груш і т. ін.
Боскопська красуня; Лісова красуня; Мліївська красуня.
∆ Нічна́ красу́ня (Mirabilis jalapa) — багаторічна трав’яниста рослина родини ночецвітних; культивується як декоративна рослина.
Словник української мови (СУМ-11)