красунька
КРАСУ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до красу́ня 1.
Підбігає з сміхом до татуся красунька Орися (Стар., Облога.., 1961, 19);
Бану тільки рукою махнув, сховавши під очима гордість за свою дружину-красуньку (Чаб., Балкан, весна, 1960, 411).
Словник української мови (СУМ-11)