крижі
КРИ́ЖІ, ів, мн.
1. Нижня частина спини; поперек.
Взяв дід бабу за крижі Та поводив по хижі (Чуб., V, 1874, 1136);
Калинович.. пробував устати, але почув біль у крижах і йойкнув (Фр., VI, 1951, 351);
В крижах пече, ніби колесом його [Павла Максимовича] переїхали, розтрощивши хребет (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 62).
2. Задня частина тулуба тварини (звичайно коня).
Та тут Галону [кобилу] як уперезав батіг по крижах, то на ній аж шкіра стряслася (Март., Тв., 1954, 44);
Селянин, хльоскаючи його [коня] по гладких крижах віжкамщ звертав на дорогу (Панч, І, 1956, 371).
3. анат. Трикутна кістка, що утворилася внаслідок зростання між собою п’яти хребців і з’єднує тазові кістки з хребтом.
Крижові хребці зростаються в одну масивну кістку — крижі (Анат. і фізіол. люд., 1957, 33).
Словник української мови (СУМ-11)