круп
КРУП¹, а, ч., розм., рідко. Те саме, що кри́жі 2.
Жанна відпустила віжки і періщила коней по крупах (Смолич, Світанок.., 1953, 406).
КРУП², у, ч., мед. Гостре запалення гортані й трахеї, що супроводжується спазмами горла та утрудненим диханням.
— Нещастя в неї,— єдина дочка вмирає від крупу (Ле, Міжгір’я, 1953, 35).
Словник української мови (СУМ-11)