крупкуватий —
крупкува́тий прикметник
Орфографічний словник української мови
крупкуватий —
-а, -е. Схожий на крупи; зернистий. Крупкуватий сніг.
Великий тлумачний словник сучасної мови
крупкуватий —
КРУПКУВА́ТИЙ, а, е. Схожий на крупи; зернистий. Коли Марко Григорович уніс нову діжку крупкуватого меду, Варчук допитливо подивився на нього (М. Стельмах); Після відлиги сніг став крупкуватий і взявся кіркою (з газ.).
Словник української мови у 20 томах
крупкуватий —
ЗЕРНИ́СТИЙ (який складається із зерен, крупинок або дрібних часточок якоїсь речовини), ДРІБЧА́СТИЙ, КРУПНИ́СТИЙ, КРУПЧА́СТИЙ, КРУПКУВА́ТИЙ рідше, КРУПКИ́Й рідше. По обіді Василько взяв цілушку хліба, посипав зернистою сіллю (Є. Гуцало); Крупнистий сніг порошив об шибки (І. Ле).
Словник синонімів української мови