крутень
КРУ́ТЕНЬ, тня, ч.
1. Скручений жмут соломи, яким розпалюють або підтримують вогонь у печі.
Спали соломи три крутні під челюстями (Чуб., І, 1872, 123);
// Скручений жмут соломи, сіна, що залишається на шляху перетягання копиць.
На стерні після проходу волокуш залишаються.. крутні (Рад. Укр., 24.VII 1962, 2).
2. діал. Вихор ( див. ви́хор¹ 1).
*У порівн. В голові її крутнем пронеслися думки (Іван Микитенко, II, 1957, 299 ).
Словник української мови (СУМ-11)