крутень
КРУ́ТЕНЬ, тня, ч.
1. Скручений жмут соломи, яким розпалюють або підтримують вогонь у печі.
Спали соломи три крутні під челюстями (П. Чубинський);
Хліб уже мати посадовила в піч. Стояла з лопатою в руках і кидала крутені на загнітку (Ю. Мушкетик);
// Скручений жмут соломи, сіна, що залишається на шляху перетягання копиць.
На полі уже все було зібрано й звезено, лише де-не-де на стерні виднілися крутні (із журн.).
2. діал. Вихор (див. ви́хор¹ 1).
– Не видать і не чуть ані пари. Тільки крутень крутить... (І. Микитенко);
// у знач. присл. кру́тнем. Надзвичайно швидко; вихором.
В голові її крутнем пронеслися думки (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)