круть

КРУТЬ, присудк. сл., розм. Уживається як присудок за знач. крутну́ти і крутну́тися.

Повибігали якісь панночки..; повертілись перед очима, та й круть за двері! (Вовчок, І, 1955, 75);

— Побачила нас [хазяйська дочка] і — круть у хату (Тют., Вир, 1964, 168).

◊ Ні круть ні (ані́) верть — про безвихідне, тяжке становище.

Розкажи [ластівочко]: чи й там, як тута, Пекло скрізь— ні верть ні круть (Граб., І, 1959, 327);

Тут не зарадиш: ні круть ані верть (Павл., Бистрина,, 1959, 106);

Хоч (чи) круть, хоч (чи) верть — що не роби, нічого не вдієш.

Руба поставив [Тарас] питання: «Хочеш за мене заміх: чи ні?» .. Отут мені, хоч круть, хоч верть (Мур., Жила.. вдова, 1960, 71).

Значення в інших словниках

1. круть — круть присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. круть — присудк. сл., розм. Уживається як присудок за знач. крутнути і крутнутися. Ні круть ні (ані) верть — про безвихідне, тяжке становище.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. круть — КРУТЬ, пред., розм. Уживається як присудок за знач. крутну́ти і крутну́тися. Повибігали якісь панночки..; повертілись перед очима, та й круть за двері! (Марко Вовчок); От вони зараз підуть у хату, а він – круть! – як вітер... (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. круть — куди́ круть, куди́ й верть. Дуже непослідовний, нестійкий. Реалізм .. автора куди круть, куди й верть, та й заїхав назад до старого ідеалізму (І. Франко). то круть, то верть. Хитруючи, уникати праці, ледарювати.  Фразеологічний словник української мови
5. круть — Круть меж., выражающее быстрый поворотъ. Хоч круть верть, хоч верть круть. Ном. № 8037.  Словник української мови Грінченка