круть-верть

КРУТЬ-ВЕ́РТЬ, присудк. сл., розм. Уживається на позначення швидких, рвучких рухів, раптових поворотів у різні боки.

Комар круть-верть — на ніс присів,— Лев клацнув, не вловив (Гл., Вибр., 1951, 133);

Скільки б не тримав [Яків Степанович] у руці [пташку], все головою — круть-верть (Літ. Укр., 2.IV 1968, 4);

// перен. Спритно діючи, досягати чогось.

Хапко-круть-верть і вже в нашому повіті, під Маківцями (Вовчок, VI, 1956, 275).

◊ Хоч круть-ве́рть, хоч верть-кру́ть— те саме, що Хоч (чи) круть, хоч (чи) верть ( див. круть).

Я вже і сюди і туди, а воно хоч круть-верть, хоч верть-круть — все одно (М. Ол., Чуєш.., 1959, 50).

Значення в інших словниках

1. круть-верть — круть-ве́рть присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. круть-верть — присудк. сл., розм. Уживається на позначення швидких, рвучких рухів, раптових поворотів у різні боки. || перен. Спритно діючи, досягати чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. круть-верть — КРУТЬ-ВЕ́РТЬ, пред., розм. Уживається на позначення швидких, рвучких рухів, раптових поворотів у різні боки. Комар круть-верть – на ніс присів, – Лев клацнув, не вловив (Л.  Словник української мови у 20 томах