Словник української мови в 11 томах

кріпацтво

КРІПА́ЦТВО, а, с.

1. Система суспільних відносин у добу феодалізму, за якою поміщик мав право на особу, працю й майно підлеглих йому селян-кріпаків; кріпосне право.

[Іван:] У однім селі та жив собі заможний чоловік, ще за кріпацтва (Крон., І, 1958, 83);

Їх не обділила доля тією глибинною селянською чистотою, яку не зміг розсікти.. батіг кріпацтва (Стельмах, І, 1962, 130);

// Суспільне становище селян, що перебували в цих відносинах, пов’язане з тяжкими умовами життя.

Такий-то виходився хороший, моторний, і не пізнати його, що в гіркому кріпацтві зріс (Вовчок, І, 1955, 22);

Не зазнали [підліщани] й кріпацтва (Крот., Сини.., 1948, 13).

2. іст. Збірн. до кріпа́к¹.

Жили вони [пани] в селі Одраді, де близько й полупанка не було — саме кріпацтво… (Мирний, IV, 1955, 222);

Лише з вуст простого народу, кріпацтва, доходило до мого слуху співчуття (Минуле укр. театру, 1953, 19).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. кріпацтво — кріпа́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. кріпацтво — КРІПАЧЧИНА див. РАБСТВО.  Словник синонімів Караванського
  3. кріпацтво — див. неволя  Словник синонімів Вусика
  4. кріпацтво — -а, с., іст. 1》 Система суспільних відносин у добу феодалізму, за якою поміщик мав право на особу, працю й майно підлеглих йому селян-кріпаків; кріпосне право. || Суспільне становище селян, що перебували в цих відносинах, пов'язане з тяжкими умовами життя. 2》 Збірн. до кріпак I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кріпацтво — КРІПА́ЦТВО, а, с., іст. 1. Система суспільних відносин у добу феодалізму, за якою поміщик мав право на особу, працю й майно підлеглих йому селян-кріпаків; кріпосне право.  Словник української мови у 20 томах
  6. кріпацтво — Феодальна залежність селян, яка випливала з використання ними ґрунтів, що перебували у власності феодала; передбачало неповну особисту власність феодала на селян-кріпаків; в Україні існувало від часів Київської Русі...  Універсальний словник-енциклопедія
  7. кріпацтво — КРІПА́ЦТВО (кріпосне право), КРІПА́ЧЧИНА, КРІПОСНИ́ЦТВО, ПА́НЩИНА. За часів кріпацтва кононівська садиба належала відомому панові Лукашевичу (Л. Смілянський); — Бачиш, пан галасує, що селянська земля в лісі належала йому ще з кріпаччини.  Словник синонімів української мови
  8. кріпацтво — Кріпа́цтво, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)