куваннячко

КУВА́ННЯЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до кува́ння².

— Ой, не жаль мені тої [тієї] калини.., Тільки жаль мені та куваннячка, Раннього вставаннячка (Укр.. лір. пісні, 1958, 104).

Значення в інших словниках

1. куваннячко — кува́ннячко іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. куваннячко — КУВА́ННЯЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до кува́ння². Нехай тобі зозуленька для куваннячка, нехай мені соловейко для щебетаннячка (з народної пісні).  Словник української мови у 20 томах
3. куваннячко — Кува́ння, -ня с. 1) Кованіе. Кування молотом. К. Іов. 2) Кукованье кукушки. Ой жаль мені (зозулі) раннього кування і пізнього літання. Мет. 152. ум. куваннячко. Нехай тобі зозуленька для куваннячка, нехай мені соловейко для щебетаннячка. Мет. 40.  Словник української мови Грінченка