куйовдження
КУЙО́ВДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. куйо́вдити 1 і куйо́вдитися 1.
Молодий, веселий, я любив поїсти, поспати і пропонувати свої кучері кожній красивій дівчині узбережжя для розчісування, куйовдження й інших дурниць (Ю. Янов., II, 1958, 100).
Словник української мови (СУМ-11)