куйовдження
КУЙО́ВДЖЕННЯ, я, с.
Дія за знач. куйо́вдити 1 і куйо́вдитися 1.
Молодий, веселий, я любив поїсти, поспати і пропонувати свої кучері кожній красивій дівчині узбережжя для розчісування, куйовдження й інших дурниць (Ю. Яновський);
Нiщо не здатне так заворожувати людину, як повiльне урочисте згасання обрiю. Нi дзюрчання срiбної води у гiрськiй рiчцi, нi куйовдження вiтром густих трав на гiрських схилах (Г. Вдовиченко);
Для виготовлення взуття використовують пресувальну машину і комбайн для куйовдження і полірування підошви (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)