куйовда
КУЙО́ВДА, и, ж., розм.
Жива істота з густим, нечесаним, заплутаним волоссям; кудлай.
Тато .. не догадується, куди занесло його дзиґу, баламутку, його куйовду (О. Гончар);
На позначення жінки образливими є номінанти, що фіксують відхилення від еталона жіночності: нечупара, хвойда, нечоса, куйовда, замазура (з наук. літ.);
* У порівн. Ніч, як куйовда, стояла надворі; мела страшенна хуґа (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)