кузьмірки

КУ́ЗЬМІРКИ, рок і рків, мн., розм., рідко.

Те саме, що жму́рки¹.

– Дядьку! ну зав'яжемо очі та в кузьмірки будемо гратись (Панас Мирний);

* Образно. А вона [дорога] крутонула праворуч, пробігла десять сажень і знов за скелею, і знов за кам'яним муром... Ховається, дратує, у кузьмірки грається (Остап Вишня).

Значення в інших словниках

1. кузьмірки — ку́зьмірки множинний іменник жмурки рідко  Орфографічний словник української мови
2. кузьмірки — ПІ́ЖМУРКИ (дитяча гра), ЖМУ́РКИ, ПАНА́С діал., КИ́ЦІ-БА́БА діал., КУ́ЗЬМІРКИ діал. У вишняку бігала дітвора, граючись у піжмурки та в квача (П. Кочура); — Добрий вечір, хлоп'ята! Не вмієте в жмурки, Тож виходьте, У сніжки Пограємось ми (М.  Словник синонімів української мови
3. кузьмірки — КУ́ЗЬМІРКИ, рок і рків, мн., розм., рідко. Те саме, що жму́рки¹. — Дядьку! ну зав’яжемо очі та в кузьмірки будемо гратись (Мирний, І, 1954, 273); — Та думаю, тату, що не в кузьмірки граються [колгоспники] (Донч., VI, 1957, 230).  Словник української мови в 11 томах
4. кузьмірки — Кузьмірки, -рок и рків мн. Жмурки (игра). Ив. 49. Мил. 54.  Словник української мови Грінченка