кульбабин

КУЛЬБА́БИН, а, е. Прикм. до кульба́ба.

Хлопчик побачив, що тепер уже розцвіли всі кульбабині подружки і навколо немов постелився ніжний золотий килим (Донч., VI, 1957, 497);

Улька була в ситцевому квітчастому платті, сама легенька, ніби кульбабина парасолька: тільки дмухни, вона й полетить (Добр., Ол. солдатики, 1961, 100).

Значення в інших словниках

1. кульбабин — кульба́бин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кульбабин — -а, -е. Прикм. до кульбаба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кульбабин — КУЛЬБА́БИН, а, е. Прикм. до кульба́ба. Хлопчик побачив, що тепер уже розцвіли всі кульбабині подружки і навколо немов постелився ніжний золотий килим (О.  Словник української мови у 20 томах