кульмінувати

КУЛЬМІНУВА́ТИ, у́є, недок. і док.

1. астр. Проходити через небесний меридіан (про світило).

Спостерігаючи яку-небудь зорю щовечора, ми упевнимося.., що в даній місцевості кожна зоря кульмінує завжди на тій самій кутовій висоті над горизонтом (Астр., 1956, 23).

2. перен. Досягати найвищого напруження, піднесення у розвитку чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. кульмінувати — кульмінува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кульмінувати — Кульмінува́ти. Домінувати, переважати. Не лише подавляюча більшість преси станула на противнім утраквізмови становищу; [...] а навіть вислані інспектори зложили, як показує заява Галицкої шкільної краєвої ради в соймі, справозданє своїй власти...  Українська літературна мова на Буковині
3. кульмінувати — -ує, недок. і док. 1》 астр. Проходити через небесний меридіан (про світило). 2》 перен. Досягати найвищого напруження, піднесення у розвитку чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кульмінувати — КУЛЬМІНУВА́ТИ, у́є, недок. і док. 1. астр. Проходити через небесний меридіан (про світило). Спостерігаючи яку-небудь зорю щовечора, ми упевнимося.., що в даній місцевості кожна зоря кульмінує завжди на тій самій кутовій висоті над горизонтом (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах