Великий тлумачний словник сучасної мови

кульмінувати

кульмінува́ти

-ує, недок. і док.

1》 астр. Проходити через небесний меридіан (про світило).

2》 перен. Досягати найвищого напруження, піднесення у розвитку чого-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. кульмінувати — кульмінува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. кульмінувати — Кульмінува́ти. Домінувати, переважати. Не лише подавляюча більшість преси станула на противнім утраквізмови становищу; [...] а навіть вислані інспектори зложили, як показує заява Галицкої шкільної краєвої ради в соймі, справозданє своїй власти...  Українська літературна мова на Буковині
  3. кульмінувати — КУЛЬМІНУВА́ТИ, у́є, недок. і док. 1. астр. Проходити через небесний меридіан (про світило). Спостерігаючи яку-небудь зорю щовечора, ми упевнимося.., що в даній місцевості кожна зоря кульмінує завжди на тій самій кутовій висоті над горизонтом (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
  4. кульмінувати — КУЛЬМІНУВА́ТИ, у́є, недок. і док. 1. астр. Проходити через небесний меридіан (про світило). Спостерігаючи яку-небудь зорю щовечора, ми упевнимося.., що в даній місцевості кожна зоря кульмінує завжди на тій самій кутовій висоті над горизонтом (Астр.  Словник української мови в 11 томах