куницевий
КУНИ́ЦЕВИЙ, а, е.
1. Прикм. до куни́ця 1;
// Зробл., пошитий із куниці.
Куницевий комір.
2. у знач. ім. куни́цеві, вих, мн., зоол. Назва родини хижих ссавців, до якої належать куниця, видра, борсук та ін.
Останнім часом на звірофермах Полтавщини почали розводити невеликого напівводного хутрового звірка — норку, з родини куницевих (Наука.., 5, 1958, 30).
Словник української мови (СУМ-11)