куратор
КУРА́ТОР, а, ч.
1. Особа, якій доручено наглядати за якою-небудь роботою.
Величезна туша куратора Праскіна ледве вміщалась у кріслі. З-під низького лоба дивилися невеликі осоловілі очі (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 426);
// заст. Опікун.
Най йому куратора нададуть, бо він марнотратник. Або най перепише грунт на тебе, бо його ще не один ошукає (Март., Тв., 1954, 125).
2. Студент-медик, який стежить за перебігом хвороби у хворого, що перебуває на стаціонарному лікуванні.
Словник української мови (СУМ-11)