курдюк

КУРДЮ́К, а́, ч. Жирове відкладення біля хвоста у деяких порід овець.

*У порівн. Чорна, збита, як баранячий курдюк, борода вся в рудих лишаях (Тют., Вир. 1964, 483);

// Уживається як лайливе слово.

— Ти куди прешся, баранячий курдюк? — закричав він та накинувся на Тимка (Тют., Вир, 1964, 364).

Значення в інших словниках

1. курдюк — курдю́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. курдюк — -а, ч. Жирове відкладення біля хвоста у деяких порід овець. || Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. курдюк — Кульмич  Словник чужослів Павло Штепа
4. курдюк — КУРДЮ́К, а́, ч. Жирове відкладення біля хвоста у деяких порід овець. От це повновісне зерно, а то така паскудна полова, що й худобі курдюк наб'є (М. Стельмах); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. курдюк — А, ч. Великий живіт. Я завжди гадаю: а як займаються сексом чуваки з отаким курдюком?  Словник сучасного українського сленгу
6. курдюк — (-а) ч.; мол. Великий живіт. ПСУМС, 7.  Словник жарґонної лексики української мови
7. курдюк — Курдюк, -ка м. Болѣзнь языка у скотины. Кіевск. у. и Подольс. г.  Словник української мови Грінченка