курдюк
КУРДЮ́К, а́, ч.
Жирове відкладення біля хвоста у деяких порід овець.
От це повновісне зерно, а то така паскудна полова, що й худобі курдюк наб'є (М. Стельмах);
* Образно. – Якщо не зачерствів, Інко, якщо душа не перетворилась у курдюк овечий, то це більша заслуга знаєш чия? (О. Гончар);
* У порівн. Чорна, збита, як баранячий курдюк, борода вся в рудих лишаях (Григорій Тютюнник);
// Уживається як лайливе слово.
– Ти куди прешся, баранячий курдюк? – закричав він та накинувся на Тимка (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)