куркуль
КУРКУ́ЛЬ, я, ч. Багатий селянин-власник, на якого працюють наймити і незаможники.
Куркуль — той, що живе чужою працею, що грабує чужу працю і використовує для себе нужду.. (Ленін, 29, 1951, 232);
Його батько, Максим Сергійович, був за нове життя, виступав проти куркулів. Куркулі ж ховали від держави хліб, гноїли його в ямах (Збан., Т. Шашло, 1949, 21).
Словник української мови (СУМ-11)